Вас запитала податкова? Відповідаємо

В юридичній практиці часто трапляються випадки, коли підприємство не знає, що робити у разі отримання запиту від податкової, який містить вимогу щодо отримання певної інформації. Податковий кодекс не містить чіткого визначення поняття “запит”, проте визначає у п.71.1 право податкової застосовувати комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань. 
Що може  бути предметом запиту податкової? Чинний Податковий кодекс дає відповідь на такі запитання: у якому вигляді податкова збирає інформацію; у якому порядку податкова подає запит на підприємство; і яка інформація може бути предметом запиту податкової. Пунктами 72.1 та 73.1 ПК визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності податкової відбувається за рахунок (а) періодичного надання інформації податковій у вигляді звітування (декларації, розрахунків тощо) або (б) окремого письмового запиту на адресу підприємства-платника податку. Тобто у першому випадку платник податку надає інформацію податковій про свою діяльність незалежно від того, чи надійшов запит, або ні. Це означає, що податкова отримує інформацію про платника податку, яка стосується результатів його діяльності та про стан сплати податків, оскільки у цьому випадку види необхідної інформації, який потрібно надавати до податкової, однакові і обов’язкові для всіх. Другий випадок є дещо складнішим, оскільки зводиться до уточнення та підтвердження інформації (п.73.3 ПК), яка була подана платником податку добровільно у вигляді звітів та декларацій, і залежить від конкретних обставин платника податку. В цілому перелік інформації (документів), яку платник зобов’язаний подати на письмовий запит податкової, повинен визначатись податковим законодавством. Між тим закон посилається лише на випадки, які чітко зазначені у Кодексі, та інші випадки, в яких на будь-якому етапі перевірки платника податку можуть виникнути у податкової запитання щодо, наприклад, деталей угоди між платником податку та його контрагентом (напр. див: п.78 ПК). Останнє є джерелом правової плутанини, що виникає після отримання платником податку запиту. А отже закон чітко не визначає, яка інформація (документи) може бути предметом запиту податкової (16.1.15 ПК). Закон лише посилається на наявність деякого встановленого невичерпного переліку обставин, за яких податкова повинна звернутись до платника. У іншому ж випадку платник податку може проаналізувати лише порядок, в якому подано цей запит, за п. 73.3 ПК та Постанови КМУ від 27 грудня 2010 р. за N 1245 “Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом” та співставити свій випадок із вимогами вищезазначеного законодавства.              
Яким має бути запит? Порядок, передбачений законодавством, вимагає  наявність таких обов’язкових реквізитів, як підпис керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби. Запит повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Запит повинен бути вчинений у письмовому вигляді та надісланий платнику податку поштою з повідомленням про вручення за податковою адресою або наданий під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. У іншому випадку, наприклад, надісланий факсимільним зв’язком тощо, окрім випадку, коли запит надсилається податковою засобами телекомунікаційного зв'язку із електронним цифровим підписом, такий запит не вважається врученим платником податку. Дискусійним залишається питання про обґрунтування наявності печатки податкової на запиті, оскільки для органів державної влади визначено єдиний стандарт оформлення документів згідно Постанови КМУ “Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органів виконавчої влади. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади” від 17.10.1997 року № 1153. Втім, Порядок №1245 серед реквізитів зазначає лише посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують. 
Види запитів Хоч податкове законодавство і не виділяє окремих видів запитів, проте суттєва різниця між ними все ж таки існує. У деяких випадках термін надання відповіді платника податку на запит податкової різниться: у загальному випадку він становить один місяць (73.3 ПК). Між тим, у разі, якщо в 10-денний термін платником податку не буде надано відповідь на запит податкової, податкова може провести позапланову документальну перевірку (78.1.4 ПК). У випадку, коли податкова надсилає запит до правоохоронних органів щодо копій документів платника податку, термін відповіді суб’єкта інформаційних відносин становить три дні (п. 85.9 ПК України). Таким чином, кожна ситуація платника податку є унікальною, і залежить від багатьох обставин, за яких вона виникла: порядку подання запиту, підстав, з яких вимагається інформація, об’єму документів, які повинні бути надані в порядку запиту тощо. Усі випадки об’єднує одне - ймовірні наслідки подання запиту податкової для сумлінного підприємства - платника податку

Иностранцы арендуют более 12 млн. га украинских земель

Нерезиденты Украины арендуют свыше 12 млн. га украинской земли. Об этом сообщил президент Ассоциации фермеров и частных землевладельцев Украины Иван Томич во время круглого стола в Киеве. По его информации, украинские земли арендуют иностранцы из 30 стран мира. Больше всего нерезидентов, которые арендуют эти территории, - граждане ЕС, США и Китая. И. Томич отметил, что аренда происходит через юридические лица, в т.ч. и агрохолдинги. Президент Ассоциации фермеров и частных землевладельцев добавил, что по его информации, в ближайшее время наибольшим арендатором украинских земель планирует стать Китай. Для достижения этой цели страна в настоящий момент формирует специальный фонд, общая сумма которого составит $400 млрд. Эксперт подчеркнул, что сегодня информация об иностранцах, которые арендуют украинскую землю, государственными органами не раскрывается. Он также подчеркнул, что Государственное агентство по земельным ресурсам обязано ее обнародовать

Что будет с теми, кто не предоставил банкам все данные

Какую информацию о клиенте банк имеет право требовать, а какую – нет? Имеет ли банк право на основании отказа клиента дать подробную информацию об имуществе останавливать его обслуживание? Что делать, если банк отказывает в обслуживании? В соответствии с положениями ст. 5 Закона Украины "О предупреждении и противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, или финансированию терроризма", банки являются субъектами первичного финансового мониторинга, и согласно положенениям ст. 6 этого же Закона, банки обязаны осуществлять идентификацию и изучение клиента в случаях, предусмотренных законом, а также обеспечивать выявление финансовых операций, которые подлежат финмониторингу, до начала, в процессе, в день возникновения подозрений, после их проведения или при попытке их проведения, либо после отказа клиента от их проведения. С учетом того, что Постановление НБУ №22 от 22.03.2011 года было принято на исполнение выше указанных пунктов, сбор расширенной информации о банковских клиентах-физических лицах является законным и допустимым. Но вопрос в том, в каком объеме может происходить сбор подобного рода информации, и имеет ли клиент право ее не предоставлять. Так, НБУ обязал банки проводить обязательное анкетирование своих клиентов, ссылаясь на вышеупомянутый закон, но при этом не учел тот факт, что, согласно ст.9 этого же закона, идентификация физических лиц проводится исключительно на основании паспорта и идентификационного кода, то есть анкетирование в предложенной НБУ форме регулируется исключительно Постановлением №22, не основываясь при этом на нормах законов. Кроме того, присылая "письма счастья" о необходимости клиентам заполнить анкету, с угрозами, что в случае невыполнения данного требования им будет отказано в обслуживании или вообще будут заблокированы деньги на счету, банки забывают и не учитывают ст.32 Конституции Украины, которой предусмотрено, что запрещено сбор, хранение, использование и распространение конфиденциальной информации о лице без его согласия, кроме случаев, определенных законом, и только в интересах национальной безопасности, экономического благосостояния и прав человека. То есть банки не имеют права требовать информацию, если ее содержание не соответствует требованиям законодательства или если у банка отсутствуют основания для ее истребования. Также хотелось бы отметить, что заявления банкиров о возможности ограничения доступа физических лиц к денежным средствам клиентов являются незаконными, так подобные действия могут быть осуществлены исключительно по решению суда. При этом хотелось бы также обратить внимание на предписания ст.10 Закона, согласно которой банки могут отказаться от проведения финансовых операций с клиентом в случае, если идентификация клиента согласно требованиям законодательства будет признана банком невозможной, то есть, в том числе, если клиент откажется предоставлять информацию. Тогда банки обязаны будут сообщить об отказе в проведении финансовой операции в Госфинмониторинг, который имеет право прислать аналогичный запрос. Но если за отказ в заполнении анкеты украинским законодательством ответственности не предусмотрено, то за отказ на запрос Госфинмониторинга может наступить административная ответственность по ст.166-9 Кодекса об административных правонарушениях. Законом "О предотвращении и противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, либо финансирования терроризма" (далее - Закон) предусмотрено, что для идентификации физического лица-резидента банки устанавливают его фамилию, имя, отчество, дату рождения, серию и номер паспорта (либо иного документа, удостоверяющего личность), дату выдачи и орган, который его выдал. В процессе идентификации также устанавливается местожительства физического лица и его идентификационный номер. В связи с этим, требования Постановления НБУ №22 по предоставлению дополнительной информации не могут расцениваться, как обязательные к предоставлению. Если клиент предоставил банку информацию по идентификации, определённую Законом, и отказал банку в раскрытии другой информации, то в таких действиях нет каких-либо нарушений. Есть люди, которые отказались от заполнения анкеты, но в отношении них и их обслуживания не может быть никаких изменений. Для них Нацбанк продлил срок рассмотрения идентификации клиентов. У банка нет оснований отказать такому клиенту в обслуживании либо ограничить доступ клиента к деньгам из-за незаполненной анкеты, так как взаимоотношения банка и клиента регулируются договором, в котором прописаны условия как для банка, так и для клиента. Отказ от предоставления дополнительных данных не может повлиять на легитимность договора, если, конечно, в нем не прописаны соответствующие условия. Клиенту, которому отказывают в обслуживании, необходимо получить официальный письменный отказ с печатью банка. Данный документ позволит обратиться в суд с исковым заявлением о невыполнении условий договора со всеми вытекающими штрафными санкциями для банка. Однако, понимая отсутствие юридической позиции, банк вряд ли предоставит вышеупомянутый документ и будет вынужден обслужить клиента