Якщо завтра революція. Що буде з грошима

Революція любить тільки готівку. І не тільки революція. Під час економічних катаклізмів також різко зростає попит на готівку. В українців уже є досвід як революційних подій (помаранчева революція), так і економічних криз. Це безцінний досвід, який дозволяє передбачити поведінку банкірів, центробанку, бізнесу та звичайних громадян в тому випадку, якщо щось подібне станеться завтра чи післязавтра.
Мораторій на зняття депозитів
На поточний момент на банківських депозитах знаходиться близько 500 млрд.грн. в різних валютах. При цьому банкам винні близько 790 млрд.грн за кредитами.
Є такий показник: залишки на кореспондентських рахунках в банківській системі. На сьогоднішній день цей показник складає близько 20 млрд.грн. Це і є ті вільні гроші, якими розпоряджаються банки щодня. Саме за рахунок цих коштів банки і повертають депозити. Зазвичай проблем з виплатами не відбувається. Цієї суми цілком достатньо, щоб здійснювати виплати, незважаючи на те, що цих грошей значно менше, ніж загальна сума залишків за депозитами. В умовах економічної стабільності, доходи отримані банками за кредитами, з лишком покривають витрати за депозитами. Але це, повторимо, в умовах стабільності.
Якщо ж населення і бізнес почнуть активно вилучати депозити, то, в будь-якому випадку, одномоментно зібрати гроші з боржників банки не зможуть. А це означає, що всім повернути відразу депозити не вийде.
Саме з цієї причини під час помаранчевого майдану НБУ довелося вводити тимчасовий мораторій на зняття грошей з депозитів. Тоді це дало позитивний ефект, хоча вкладникам довелося понервувати. Аналогічним методом регулятор спробував гасити пожежу під час кризи 2008-2009 року, але це тільки ускладнило процес. У даній ситуації причина цілком зрозуміла: мораторій на депозити не може бути занадто тривалим. Мораторій 2008-2009 роки, що називається, "перетримали".
Гроші на картці
Сьогодні кількість випущених платіжних карток перевищує кількість жителів України. На одного дорослого громадянина припадає в середньому три платіжні картки. Незважаючи на те, що населення активно знімає готівку через банкомати, залишки за платіжними картками зростають і можуть доходити до десятків мільярдів по всій банківській системі. НБУ проводить політику, спрямовану на розширення використання платіжних карток для безготівкових розрахунків у торговельних мережах. Це вигідно і для торгових мереж, і для банків.
Проте існує ризик, що в разі форс-мажорних обставин (наприклад, революційної ситуації), кількість охочих зняти гроші різко зросте. І тут може виникнути дві проблеми. По-перше, - брак самих готівкових коштів. Монетний двір НБУ друкує гроші обмеженими партіями, які, як правило, йдуть на заміну зношених банкнот. Основне джерело паперових грошей для банків, це готівка, яку населення платить за банківські послуги плюс виручка торговельних організацій. Але під час паніки населення не поспішає нести гроші в банк, а, навпаки, забирає їх з банку. Швидко надрукувати достатню кількість нових банкнот складно буде з суто технічних причин.
Друга проблема: гроші у фізичної особи на картці є, а в банку немає коштів на коррахунку. Гроші, які тимчасово не використовуються фізичними особами, банки часто віддають іншим банкам у вигляді короткострокового кредиту. Це кредит на один день, так званий міжбанківський кредит овертнайт. Коли банківська система працює нормально, ці кредити без особливих зусиль погашаються. Але якщо польові командири закликають штурмувати Кабмін або відбувається ще щось екстраординарне, міжбанківська система кредитів починає давати збої. Окремі банки просто не здатні віддати кредити іншим банкам.
Саме так і почалася криза 2008 року, - коли ПІБ не зміг погасити іншим банкам раніше отримані кредити. Це і був гніт, який підпалив всю нашу банківську систему, а потім і всю економіку.
Попит на валюту
Попит на валюту тим більший, чим більше людей виходить на багатотисячні маніфестації. Під час революцій довіра до національної валюти падає. Населення в такі дні більше довіряє іноземним грошовим одиницям, тому що вірить, що саме вони захистять їх від вітчизняних катаклізмів.
Але головний споживач валюти під час революційних заворушень - бізнес. Підприємці добре засвоїли правило, що будь-які зміни влади потрібно зустрічати з готівковою валютою в руках, щоб в разі чого встигнути "добігти до канадського кордону". Бізнесмени поспішають купити на свої безготівкові гроші валюту та перерахувати її за кордон. Щоб у крайньому випадку можна було іммігрувати не з порожніми руками. Якщо закордонні платежі в силу якихось причин здійснити не виходить, тоді безготівкові грошові знаки конвертуються в готівку.
В Україні обертається близько 80 млрд. доларів, проте в банківській системі загальна сума валюти не перевищує 40 млрд. доларів. І ці кошти, як правило, оформлені у вигляді банківських валютних кредитів. Тому валюти на всіх охочих не вистачить.
Зростання курсу долара і в кінці 2004 року, і під час кризи 2008-2009 років було обумовлено браком валюти, при різкому зростанні попиту на неї. У такій ситуації основним джерелом валютних коштів, теоретично, можуть стати золотовалютні резерви України. Ці резерви у нас близько 29 млрд. доларів, але НБУ, звичайно ж, не стане віддавати всі ці гроші населенню і бізнесу.
Коли експерти говорять, що курс долара буде 15 грн, варто було б додати: якщо буде новий майдан.
Безготівкові платежі
Система безготівкових розрахунків сьогодні працює чітко та оперативно. І буде працювати, якщо не трапиться революційних подій. Знову-таки, причина зупинки безготівкових платежів між банками цілком тривіальна. Гроші клієнтів банк не зберігає без діла, а запускає в оборот: купує валюту на міжбанківському ринку, видає короткострокові кредити іншим банкам і юридичним особам, проводить операції своп тощо. Збій в одному з ланцюжків банківської мережі веде до того, що вся банківська мережа починає буксувати.
У 2008 році саме це і сталося. Коли ПІБ перестав погашати кредити іншим банкам, безготівкові платежі між банками почали гальмуватися, а в окремих випадках взагалі припинилися. НБУ, щоб врятувати ситуацію, почав видавати банкам кредити. Це повинно було б наситити банківську систему грошима. В результаті система безготівкових платежів запрацювала, але тут виникла інша проблема. Банки, а також їх клієнти - юридичні особи, почали активно скуповувати валюту. Так утворилася нестача валюти на міжбанківському валютному ринку.
Тоді НБУ, з деяким запізненням, почав продавати валюту на міжбанку зі своїх золотовалютних резервів. Підсумок: резерви почали різко зменшуватися і довелося терміново просити кредити МВФ, щоб залатати дірку в резервах. Словом, вирішення однієї проблеми, тягло за собою іншу.
НБУ не винен
Як не критикують деякі експерти політику НБУ, факт залишається фактом: українська банківська система сьогодні працює на рівні найкращих світових банківських систем. Але дуже складно працювати по-європейськи, коли половина економіки перебуває в тіні. Це в США і Західній Європі кризові явища усувають різними розумними діями на кшталт таргетування, монетаризації, лібералізації. В Україні будь-які кризові явища, викликані революціями та економічними потрясіннями, можна усунути тільки ручним методом. Тому банкам в умовах хаосу важко працювати по-європейськи.
Ризик кризи існує завжди. Але історія показала, що чим більше говорять про кризу, тим менша ймовірність її появи. Ніхто не передбачав кризу 2008-2009 року. Зате тепер кризу очікують щороку. Це не означає, що повторення кризової ситуації 2008-2009 року в Україні не буде. Можна зі стовідсотковою впевненістю сказати, що така криза, як в 2008-2009 роках, в Україні буде в найближчі сто років. Але ймовірність того, що вона відбудеться в цьому році - мізерна.
А ось загроза соціальних потрясінь більш актуальна. Вибори завжди проходять знервовано. Тому ризик політичних катаклізмів в Україні в цьому році на порядок вищий, ніж нова економічна криза.
Якщо політики поведуть народ на штурм адміністративних будівель, тут вже ніяка, нехай навіть найефективніша модель банківської системи не встоїть.Гроші люблять тишу. Це дуже точний вислів. Мітинги і революції погано діють на економіку країни в цілому, але фінансовий ринок лихоманить в цій ситуації найбільше. Під час економічних і соціальних катаклізмів нервозність населення зростає і воно починає активно переводити кошти в готівку. Не можна сказати, що люди чинять неправильно. Історія знає випадки, коли окремі особи під час революційних подій 1917 року забрали всі внески з банків, розпродали цінні папери і скупили золоті вироби. І це допомогло декому вижити. А були люди, які в ті далекі часи купили державні облігації Російської імперії, і згодом грілися ними, спалюючи в грубці.